СТЯГНЕННЯ АЛІМЕНТІВ НА ДИТИНУ

СТЯГНЕННЯ АЛІМЕНТІВ НА ДИТИНУ

Частина 2 статті 51 Конституції України встановлює обов’язок батьків утримувати своїх дітей до їх повноліття.

Але на випадок не виконання вищевказаного обов’язку добровільно, Сімейний кодекс України передбачає право того із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, звернутися до суду із вимогою про стягнення аліментів на дитину.

Чинним законодавством передбачено два порядки судового розгляду справ про стягнення аліментів на дитину - наказне та позовне провадження. Все залежить від обраного способу стягнення аліментів та їх розміру.

У порядку наказного провадження розглядаються справи про:

1) стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;

2) стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Усі інші справи про стягнення аліментів на дитину розглядаються у порядку позовного провадження.

Сімейним кодексом України, з метою ширшого захисту інтересів дитини, передбачено два способи стягнення аліментів: у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Також передбачена можливість змінити спосіб стягнення аліментів за позовом одержувача аліментів.

При визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

‍

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом.

І наостанок, слід звернути увагу, що Сімейним кодексом України передбачено можливість контролю органу опіки та піклування за цільовим витрачанням аліментів у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів. Порядок таких відвідувань визначається Порядком здійснення органами опіки та піклування контролю за цільовим витрачанням аліментів на дитину, що був затверджений Наказом Міністерства соціальної політики України від 15 листопада 2018 року № 1713.