ПЕРЕВАГИ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ

ПЕРЕВАГИ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ

Одним із засобів захисту інтелектуальної власності є інститут «комерційної таємниці». Але теоретичне існування можливостей комерційної таємниці, на жаль, не призвело до широкого практичного застосування цього правового інституту. 

Проте, ми вважаємо, що цей «гриф таємності» відомостей, має великі перспективи його використання у майбутньому. Це пов’язане з такими його перевагами як:

1) широка сфера відомостей, що можуть підлягати захисту. Наприклад, такі класичні права інтелектуальної власності, як права на винаходи та корисні моделі можуть захищати лише пристрої або процеси у сфері технології. А права на промислові зразки можуть стосуватися лише зовнішнього вигляду виробу або його частини.

На відміну від них, комерційна таємниця може захищати відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці. Головне щоб відомості, які особа бажає захистити «грифом» комерційної таємниці відповідали ознакам, встановленим частиною першою статті 505 Цивільного кодексу України та частиною першою статті 162 Господарського кодексу України.

В той же час, не можуть належати до комерційної таємниці відомості, що передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 1993 р. № 611 «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці».

2) значна свобода вибору заходів захисту. Більшість об’єктів прав інтелектуальної власності захищаються обмеженим колом заходів захисту і особа немає можливості істотно «креативити» у цьому питанні. А ось відносно комерційної таємниці, особа може самостійно визначати заходи щодо збереження її секретності. Основними умовами використання таких заходів є їх законність та адекватність існуючим обставинам. 

До таких заходів щодо збереження секретності можуть належати правові, організаційні, технічні та інші заходи. 

3) секретність захищених відомостей. «Хто володіє інформацією – той володіє світом». Цей вислів не лише не втратив своєї актуальності за роки свого існування, а й набирає все більшої ваги в умовах ринкової конкуренції. 

Якщо брати такі класичні права інтелектуальної власності, як права на винаходи, корисні моделі та промислові зразки, то для їхнього захисту є необхідною реєстрація прав інтелектуальної власності на них, що призводить до порушення режиму секретності таких відомостей. 

Порушення режиму секретності може, в свою чергу, призвести до неправомірного використання об’єктів прав інтелектуальної власності, і як результат – довгих спорів щодо цього. 

Комерційна ж таємниця навпаки, захищається за рахунок секретності таких відомостей. Це взагалі інша логіка захисту. 

І тут слід одразу згадати, що чинним законодавством передбачається можливість адміністративної (стаття 1643 Кодексу України про адміністративні правопорушення; Глава 4 та 5 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції») та, навіть, кримінальної (стаття 231 та 232 Кримінального кодексу України) відповідальності за посягання на відомості, що становлять комерційну таємницю. Окрім цього, частина 3 статті 162 Господарського кодексу України та стаття 24 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» прямо передбачають можливість звернення до суду із позовом про відшкодування шкоди, завданої неправомірним посяганням на об’єкти комерційної таємниці. 

Підсумовуючи все вищевказане, можна говорити про те, що у випадку необхідності забезпечення секретності відомостей, саме інститут «комерційної таємниці» є належним засобом захисту таких відомостей; ефективність якого прямо залежить від заходів забезпечення секретності, які використовуються особою. 

‍