ВЧИНЕННЯ ВИКОНАВЧИХ НАПИСІВ НА КРЕДИТНИХ ДОГОВОРАХ

ВЧИНЕННЯ ВИКОНАВЧИХ НАПИСІВ НА КРЕДИТНИХ ДОГОВОРАХ

Згідно із статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до цієї норми, 29 червня 1999 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». В подальшому до цієї Постанови вносили зміни у 1999, 2000, 2001 та 2014 роках.

Можливість вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями встановлювалася Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Проте, 22 лютого 2017 року Київський апеляційний адміністративний суд своєю Постановою у справі № 826/20084/14 визнав незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 в частині встановлення, у тому числі, можливості вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.

В подальшому вищевказана Постанова Київського апеляційного адміністративного суд «встояла» у Вищому адміністративному суді України (Ухвала від 01 листопада 2017 року) та у Великій палаті Верховного Суду (Постанова від 20 червня 2018 року).

Отже, станом на сьогодні п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, яким передбачено вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, є нечинним.

Проте, якщо ми відкриємо Постанову Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 на офіційному веб-сайті Верховної Ради України (за посиланням https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1172-99-%D0%BF#Text), то станом на момент написання цієї статті, ми зможемо побачити, що п. 2 із тексту Постанови «фізично» не виключено, що вносить певну плутаність у правозастосовну практику.

Але, не зважаючи на вищевказану плутаність, можна стверджувати, що виконавчі написи, які вчиняються на підставі нечинної норми повинні визнаватися такими, що не підлягають виконанню.

При цьому слід звернути увагу, що на кредитних договорах, які є нотаріально посвідченими, допускається вчинення виконавчих написів згідно п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

І наостанок хотілося б поділитися з Вами найбільш частими, на нашу думку, порушеннями, які допускаються при вчиненні виконавчих написів:

1. виконавчі написи вчиняються за межами строку давності (3-річний строк, якщо інше не вказано у законі);
2. виконавчий напис не відповідає вимогам, встановленим статтею 89 Закону України «Про нотаріат»;
3. для вчинення виконавчого напису надається не оригінал (і не дублікат, який має силу оригіналу) документа, що встановлює заборгованість;
4. виконавчий напис вчиняється на документі, що не відповідає вимогам закону.