ЧИ МОЖЕ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАЧ ПЕРЕДАТИ ЗЕМЛЮ, ЩО ПЕРЕБУВАЄ В НЬОГО НА ПРАВІ ПОСТІЙНОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ, ІНШИМ ОСОБАМ?

ЧИ МОЖЕ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАЧ ПЕРЕДАТИ 

ЗЕМЛЮ, ЩО ПЕРЕБУВАЄ В НЬОГО НА ПРАВІ ПОСТІЙНОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ, ІНШИМ ОСОБАМ?

Особи, які набули право постійного землекористування, періодично намагаються здійснити передачу права володіння та користування такими землями іншим особам. Але наскільки такі дії є юридично обґрунтованими? 

Земельним кодексом України (далі ЗК України), а саме частиною 1 статті 92 визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Із вищевказаного поняття ми можемо констатувати формулу, що при переданні земель у постійне землекористування не відбувається зміна власника, а лише відбувається перехід права володіння і користування на земельний об’єкт. Отже, постійний землекористувач не набуває повноважень власника. 

То чи можуть землекористувачі, які володіють земельними ділянками на праві постійного землекористування, здійснювати договірну передачу права володіння та користування такої землі іншим особам? 

Передання в оренду. Відповідно до ч. 8 ст. 93 ЗК України та статті 4 Закону України «Про оренду землі» передавати землю в оренду можуть лише власники або уповноважені ними особи. Оскільки постійний землекористувач не є власником земельної ділянки або уповноваженою особою власника – він не може передавати таку землю в оренду. 

Передання в користування для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). Згідно із ч. 1 ст. 1021 ЗК України та ч. 1 ст. 407 Цивільного кодексу України, передавати земельну ділянку в емфітевзис може лише власник землі, а отже постійний землекористувач позбавлений можливості укладати подібний договір щодо землі, що перебуває у нього на праві постійного користування. 

Передання в користування для забудови (суперфіцій). Норми ч. 1 ст. 1021 ЗК України та ч. 1 ст. 413 Цивільного кодексу України, також уповноважують лише власника на укладення договору суперфіцію, а тому постійний землекористувач не володіє повноваженнями на передання землі, що перебуває у нього на праві постійного землекористування, в суперфіцій. 

Вищевказана позиція щодо суперфіцію підтверджується Постановою Верховного Суду від 17 червня 2020 року по справі № 914/2298/17.

Передання в користування згідно договору про спільну діяльність. Верховний Суд у Постанові від 21 червня 2019 року по справі № 910/22880/17 вказав наступний висновок: «правовий статус постійних землекористувачів визначається статтями 92, 95, 96 Земельного кодексу України. При цьому чинним земельним законодавством не передбачено права постійного землекористувача передавати земельну ділянку у вторинне користування, про що просить позивач за первісним позовом». У тому числі, у зв’язку з цим, суд констатував неможливість передання постійним землекористувачем земельної ділянки у користування іншим особам згідно договору про спільну діяльність. Даний висновок підтверджує позицію Верховного Суду, викладену у справі № 908/852/17 (Постанова від 08 травня 2018 року), де вказано, що постійний землекористувач, не має необхідного обсягу цивільної дієздатності щодо розпорядження земельною ділянкою, а тому не може укладати договір про спільну діяльність, де буде передбачено передання земельної ділянки у користування. 

Підсумовуючи вищевказане, можна згадати правову позицію, що була висвітлена Конституційним Судом України у Рішенні від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками), де вказано, що суб'єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб'єктивного права власності на землю та суб'єктивного права оренди. Власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені.

Додатково, постійним землекористувач, напевно, буде цікаво дізнатися, що Верховний Суд продовжив судову практику Верховного Суду України у частині неможливості успадкування права постійного землекористування (Постанова від 19 листопада 2019 року по справа № 908/232/18, Постанова від 03 вересня 2019 року по справі № 922/1224/18, Постанова від 13 серпня 2019 року по справі № 908/1393/18, ін.). 

В той самий час, Верховний Суд відобразив у своїй Постанові від 13 листопада 2019 року по справі № 823/1984/16 позицію, що допускає перехід права постійного землекористування від підприємства до його правонаступника (у даній справі від ДП до КСП). 

‍